Тема саморегуляції емоційно-вольового стану є досить актуальною. Саморегуляція емоцій і волі є однією з важливих функцій психіки людини. Прояв певних емоцій є показником сформованості особистості. Тому вміння регулювати та контролювати свій емоційно-вольовий стан значно полегшує процес навчання та досягнення поставлених цілей.

Психічна саморегуляція здійснюється у поєднанні її енергетичних, динамічних і соціальнозмістових аспектів. Людина не автоматично переключається з однієї діяльності на іншу, а свідомо, з урахуванням соціальної ситуації, важливості виконуваних операцій, можливих результатів своїх учинків тощо. Процес емоційно-вольової саморегуляції будується на трьох основних принципах: релаксації; візуалізації; самонавіювання.

Комплексне застосування військовослужбовцями зазначених методів емоційно-вольової саморегуляції під час дій в екстремальних умовах, котрі викликають психічну напруженість, дають змогу:
- заспокоїтися;
- зняти або полегшити напруження та швидко відпочити;
- зняти або розслабити стресовий стан, нервову перевтому, емоційне напруження;

- самостійно регулювати кровообіг, частоту серцевих скорочень та дихання;
- боротися з болем;
- активізувати психічні та фізичні функції організму;

- глибоко пізнати самого себе;
- перемогти внутрішнє напруження і цілеспрямовано діяти у складних умовах бойової обстановки;
- постійно само контролю вати виконання поставленого завдання, сконцентрувати вольові зусилля на активних і рішучих діях.

Таким чином, уміння ефективно використовувати можливості різних методів і засобів психологічної загартованості воїнів та творчий підхід до її організації - обов'язок кожного воїна й передумова їхніх успішних дій в умовах бойової діяльності.